Запорощенко Артур

Збір відкритий

Запорощенко Артур 01.10.2009 р. н.  м. Дніпропетровськ (переселенці з м. Донецьк)

Діагноз: аутизм

Артурчик був бажаною, доношеною та здоровою дитиною (за спостереженням педіатра). З дорослішанням сина, мама все частіше стала помічати дива та особливості, як їй здавалося, його характеру. Виявилося, що крім його прекрасного характеру є ще й аутизм, який не дає нормально розвиватися хлопчику. Занадто явно стали помітні відсутність страху, бажання реагувати і спілкуватися з людьми та дітьми, погляд був бігаючим і дивився, ніби крізь, не перепони, не перешкоди, не помічалися, одна за одною виявлялися зацикленість на квітах, цифрах, літерах, все шикувалось уряд за формою та розміром, потім з'явилася вибірковість у їжі, і далі все, як за інструкцією про аутизм. Коли Артуру було 2 роки сім'я малюка вже все розуміла. Прийняття та вміння жити з цією недугою прийшло пізніше.

Як і багато батьків, вони ходили до лікарів, здавали всілякі аналізи, перевіряли слух і зір, психіатри, неврологи, здавали на гени, ЕКГ, МРТ. Як і багато хто сподівалися, що це не аутизм, а щось інше, те, що можна вилікувати таблеткою. Може, колись так і буде. А поки що, всі сили сім'ї кинуті на когнітивний розвиток та включення до соціального життя сина.

Починаючи з 2-х років, Артур відвідував заняття з логопедом, дефектологом, психологом, пройшов пару курсів арт терапії, дельфінотерапії, іпотерапії, займався з вчителями з підготовки до школи, ЛФК і басейн, пробував різні хобі - катання на роликах і ковзанах, лазіння по канатним парках, гра на музичних інструментах та багато іншого. У 9 років трапилися один за одним, 2 епілептичні напади. Призначили ПЕП. Знову почався час аналізів, безсоння та перебудова життя до нових умов. Вдень не було спокою від присутності аутизму, вночі від можливості нового нападу епілепсії. Ще з 6-ти місяців Артура трусило уві сні.

До вересня 2021 року, мама офіційно не працювала, і навіть, не мала можливості залишити сина на будь-кого. Нині вона соціальний працівник та особистий асистент своєї дитини, із з-п близько 5000 грн. + Пенсія. Чоловік працює будівельником, його прибуток залежить від сезону. Всі ці кошти йдуть на оплату житла, що знімається, продукти і речі першої необхідності, і підтримання здоров'я сина. Допомогти сім'ї нема кому. Батьки роблять все, на що здатні для розвитку та покращення здоров'я сина, але, "один у полі не воїн" і вони не в змозі дати синові кваліфіковану допомогу. Тому сердечно звертаються до всіх небайдужих людей допомогти Артуру. адже без допомоги фахівців він не може навчитися спілкуватися та в майбутньому соціалізуватися.

На даний момент хлопчику необхідний курс реабілітації у центрі «Space Clinic» у м. Харкові на загальну суму 25 000,00 грв.

ДАВАЙТЕ РАЗОМ ТВОРИТИ ДОБРО!!!